Тема. У країні фразеологізмів
Мета. Ознайомити школярів з поняттям фразеологізми. Дослідити
походження окремих фразеологізмів, місце їх
застосування у повсякденному
мовленні українців. Розвивати зв'язне мовлення учнів. Виховувати допитливість, спостережливість. Розвивати
мовленнєві навички, пізнавальний інтерес, творчу активність. Виховувати любов
до рідної мови. Збагачувати словниковий запас учнів.
Наочне оформлення: малюнки з зображенням фразеологізмів,
плакат
«Мова – сховище думки», картки з завданнями
.
Хід заняття
І. Вступ.
Вчитель:
Є багато країн на землі,
В них —
озера, річки і долини...
Є країни великі й малі,
Та найкраща
завжди — Батьківщина.
Вчитель:
- Щасливі ми, що народилися і живемо на такій чудовій
мальовничій землі, в нашій славній Україні. Тут жили наші діди, прадіди, тут
живуть наші батьки — тут корінь роду
українського, що сягає сивої давнини. І де б ми не були, скрізь
відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося
аж до сліз, зачувши рідне слово...
Мова — душа
народу. І сьогодні ми будемо говорити про
нашу рідну українську мову.
Нашу мову в час горя й біди
Не від одної тяжкої навали
Не на те рятували діди.
Щоб онуки її забували.
Як довго ждали ми своєї волі слова,
І ось воно співа, бринить,
Бринить, співає наша мова,
Чарує, тішить і п'янить.
Як довго ждали ми...
Уклін чолом народу,
Що мову рідну нам зберіг,
Зберіг в таку страшну негоду,
Коли він сам стоять не міг.
Учень.
Солов'їну, барвінкову,
Колосисту
навіки —
Українську рідну мову
В дар дали
мені батьки.
Берегти її, плекати
Буду всюди й повсякчас,
Бо ж єдина,
так як мати, —
Мова кожного із нас.
1-й учень.
Українська
мова —
Давня й молода.
Світить рідне слово,
Як жива вода.
Звідки воно взялось
Діло не просте...
В душу засівалось,
Із душі росте.
2-й учень.
Ти постаєш в ясній обнові,
Як пісня, линеш, рідне слово.
Ти наше диво калинове,
Кохана материнська мово!
3-й учень.
Рідна мово українська,
Ти душа мого народу,
Будь від роду і до роду,
Рідна мово материнська.
4-й учень.
Мова рідна, слово рідне!
Хто вас забуває,
Той у грудях
не серденько,
Тільки камінь має.
Як ту мову нам забути,
Котрою учила
Нас всіх ненька говорити,
Ненька наша мила?
5-й учень
Зі слова починається людина,
Із мови починається мій рід.
Ласкава, мамина, єдина
Щебече соловейком на весь світ.
6-й учень
Бентежна, тополина, калинова,
Не випита, не вибрана до дна
Моя українська, свята наша мова –
Бринить, як бандури струна.
Вчитель
Слово —
могутнє! Яка в ньому сила!
Скажеш з любов'ю — і радість росте.
Слово хороше народжує крила,
Ви не забудьте ніколи про це.
-
Діти, а яка наша мова?
-
Що ви можете сказати про неї?
-
Давайте пригадаємо, що
говорить про українську мову наш мудрий народ?
Діти називають прислів'я.
v
Бережи хліб на обід, а слово - на відповідь.
v
Від теплого слова і лід розтане.
v
Добре слово – квітка, погане – колючка.
v
Мова – сховище думки.
v
Пташку пізнають по пір’ю, а людину – по
мові.
v
Слово народу завжди правдиве.
v
За добре слово грошей не платять, а всім
приємно.
v
Добре слово настій та дух підносить.
ІІ. Основна частина
Розповідь
Вчитель: Наша мова не потребує, щоб ми ахкали і
ехкали, яка вона красива.
Досить просто
розкрити, показати, де саме і чим саме вона красива. Хоч багато людей бачать це
самі: насамперед це видно з наших народних пісень, прислів’їв, фразеологізмів.
А що ж таке
фразеологізми? Це пов’язані сполучення слів, яке виникає в процесі мовлення і
відтворюється у вигляді усталеної, неподільної, цілісної конструкції.
Наприклад: “Він відразу запалився бажанням вилити хоч раз перед живою, чужою
людиною свою душу (Степан Васильченко); “А мені так і кортить розпитати про
Марію, так і крутиться на язиці ймення її, та ніяково розпитувати” (Михайло
Коцюбинський); “З перших же днів закохався в неї, як сам признався собі, по
самі вуха” (Андрій Головко). Спостереження над навколишньою дійсністю —
історичною, суспільними процесами, виробничою діяльністю й побутом,
морально-етичними нормами і родинними стосунками, природним середовищем,
тваринним та рослинним світом — і спричинило появу та функціонування абсолютної
більшості фразеологізмів.
Чи можна зробити з мухи слона? Звичайно,
скажуть, що не можна. Тільки у казці вдається перетворити що-небудь на щось і
навіть на когось. Але так можуть думати тільки ті люди, які не знають і не
вживають фразеологізмів. За їх допомогою можна не тільки зробити з мухи слона,
а й рукою подати на кілька кілометрів відстані, але і наїстися березової каші
за свої провини, і стати білою вороною серед ровесників… А хто може сказати, що
це значить, бути білою вороною?
Діти зачитують
вірш
Біла ворона
Не в шовках-оксамиті
В тридцять третьому році, -
В білій маминій свиті
Я сидів на уроці.
Відчували судому
У нетопленій школі
Якось біг я додому
Поміж верби й тополі.
І почув тої миті
З двору діда Софрона
«Не щастить цьому Миті:
Він – як біла ворона!»
Буду ту одежину,
Кляту «білу ворону»,
Ідіому невинну
Пам’ятати до скону.
В пору ту світанкову
Не сягала уява,
Звідкіля в нашу мову
Залетіла та ґава.
Нині знаю я, звідки,
Між усякої тварі,
Хоч буває це зрідка,
Білі є екземпляри.
Білий крук чи лисиця –
Їм бракує пігментів.
В світі їх – одиниці
Між усіх континентів
Тому скрізь по країнах,
Без межі і кордону –
Скрізь на різко відмінних
Кажуть: біла ворона!
Виконання завдань
Завдання 1.
Усі ми знайомі з фразеологізмами
з дитинства. Давайте ж спробуємо впізнати їх на малюнках та пояснити.
(Додаток
1)
І ГРУПА: Водити за ніс. Сорока на хвості принесла.
ІІГРУПА: ЯК сніг на голову. Камінь за пазухою.
ІІІ ГРУПА: За двома зайцями. Ловити ґав.
Завдання 2.
До фразеологізмів правого стовпчика
доберіть пояснення з лівого.
|
Пекти раків
Рукою подати
Кіт наплакав
Намотати на вус
Води в рота набрати
Розбити глек
Душа в п’ятах
Байдики бити
Накивати п’ятами
|
Посваритися
Перелякатись
Мовчати
Втекти
Близько
Ледарювати
Мало
Червоніти
Запам’ятати
|
Завдання 3.
Вставте у фразеологізми замість
крапок потрібне число.
-
Знати, як своїх … пальців
-
втекти за … земель
-
іти на всі … сторони
-
і … слів докупи не зв’яже
-
зігнувся у … погибелі
-
працювали до … поту
-
має … п’ятниць на тиждень.
- А зараз проведемо конкурс на кращих знавців
мови. Для цього потрібно утворити дві команди.
КОНКУРС
КОМАНД
1 завдання. Згадати фразеологізми зі словом
«ніс».
2 завдання. Дописати вислови:
Мудрий як ….
Хитрий як….
Полохливий як…
Червоні як…
Голодний як…
Впертий як…
3 завдання. Вставити слово «вода» і пояснити значення
фразеологізму.
Товкти … в
ступі - ?
Вийти сухим з … - ?
Як … в рот набрав - ?
4 завдання. Скласти розповідь з
даними фразеологізмами.
« Як горох при дорозі»
« Накивати п'ятами»
(Підводимо підсумок конкурсу та
нагороджуємо переможців)
ІІІ. Заключна частина
Вчитель: Молодці, діти!
Гарно попрацювали! А зараз давайте ще
послухаємо пояснення окремих фразеологізмів у віршах
Дмитра
Григоровича Білоуса.
Діти читають
вірші, які підготували заздалегідь
Собаку на цьому з’їв
Спритний парубійко в поле йшов косить,
Біг за ним собака. Раптом чоловік
Їде з поля возом: - Парубче, куди
ти?
- Йду косити жито: день годує рік.
Тут же виявляє вдачу парубочу:
- Прийми воза, дядьку, а то
перескочу.
А що то у тебе, парубче, в
торбині?
- Пироги. - А чом їх так багато
там?
Жартувати й далі до смаку
хлопчині:
- Як не з’їм – собаці решту я
віддам…
Добре
наробившись, в пору вечорову
Йде хлопчина з
поля, косу – на плече.
Раптом зустрічає
чоловіка знову,
Що сидить край
двору й мотуза суче.
- Звідки йдеш? –
гукає дядько парубчині.
Той скривився,
наче з кислого щавлю:
- З косовиці, -
каже (жарти інші нині), -
Прийми, дядьку,
мотуз: не переступлю…
- Що, вдалося, може, хоч півниви
втнути?
- Цілу ниву, дядьку! - Та не може бути!
- А де пироги ті? - Геть усі
поїв.
- А собака де твій? - І собаку з’їв…
Отже справа, друзі, у сумлінні й
силі.
Ось чому нам кажуть про майстрів
– трудяг:
Він, мовляв, «собаку з’їв у цьому
ділі»,
Тобто має досвід, знає, що і як!
Березова каша
Син одбивається од рук.
Ракетки. Самокати.
Батьківським правом до наук
Почав я спонукати:
- Щось ти уроки занедбав, -
Все ігрища ті вражі.
Гляди, щоб ти не скуштував
Березової каші!
На це всміхається не зле
Синок довготелесий:
- Я знаю, - каже, - сік, але
Щоб каша із берези?
А я йому: - Того, хто вчивсь,
Любили предки наші,
Несли за те, що не лінивсь,
До школи горщик каші.
Хто ж не обтяжувавсь нічим,
Суворі предки наші
Всипали добрих різок тим –
Березової «каші».
А знав би ти, які були
З берези пруття голі,
Що ними дітвору сікли
В старій церковній школі.
О, там старались що не крок
«Підвищувати бали»
І за невивчений урок
Безжалісно стьобали.
Тож батько наш і нам казав
За витребеньки наші:
- Гляди, щоб ти не скуштував
Березової каші!
Підсумок уроку.
- Народ говорить: « Слово до
слова – зложиться мова», а Т. Г. Шевченко писав про українське слово так :
Ну що б, здавалося,
слова…
Слова та голос – більш нічого.
А серце б'ється –
ожива,
Як їх почує!
Може, чужі мови
Буду колись знати,
Та рідну найбільше
Буду шанувати.
Берегти її плекати
Буду всюди й
повсякчас,-
Бо ж єдина, так як
мати,
Мова в кожного із нас!
- Любіть свою мову, оберігайте її
від слів «паразитів», прикрашайте народними перлами: прислів'ями, порівняннями,
фразеологізмами, бо народ, який не знає мови не можна назвати народом.
Тіпун тобі на язик!
Дідусь вируша в кожусі,
Онук подає башлик:
- Простудитесь ви, дідусю…
- Тіпун тобі на язик!..
Недавно читав я нарис,
Дізнався наприкінці:
Тіпун – хрящуватий наріст
у птаха на язиці.
І на язиці в людини
Вискакує прищ – тіпун.
Звичайно, не без причини –
Коли людина – брехун.
Поводься завжди зразково.
Якщо ж, пустий балакун,
Сказав ти брехливе слово –
То й сів на язик тіпун!..
Коли щось лихе віщуєш,
Галдикнеш, як той індик,
Одразу ж на це почуєш:
- Тіпун тобі на язик!
Березова каша
Син одбивається од рук.
Ракетки. Самокати.
Батьківським правом до наук
Почав я спонукати:
- Щось ти уроки занедбав, -
Все ігрища ті вражі.
Гляди, щоб ти не скуштував
Березової каші!
На це всміхається не зле
Синок довготелесий:
- Я знаю, - каже, - сік, але
Щоб каша із берези?
А я йому: - Того, хто вчивсь,
Любили предки наші,
Несли за те, що не лінивсь,
До школи горщик каші.
Хто ж не обтяжувавсь нічим,
Суворі предки наші
Всипали добрих різок тим –
Березової «каші».
А знав би ти, які були
З берези пруття голі,
Що ними дітвору сікли
В старій церковній школі.
О, там старались що не крок
«Підвищувати бали»
І за невивчений урок
Безжалісно стьобали.
Тож батько наш і нам казав
За витребеньки наші:
- Гляди, щоб ти не скуштував
Березової каші!
Жити на широку ногу
Прислухаємось до слів потроху.
Часом про якихсь друзяк:
«Звикли жити на широку ногу,
Розкошує так тепер не всяк!»
Що то за нога така широка?
Де у нашім вислові взялась?
Дошукатись – немала морока,
А, бува, і встановити зась.
Треба знать середньовічну моду
І тодішніх багачів буття:
У Європі моді на догоду
Величезне шилося взуття.
Це взуття носили і слов’яни,
Козиряла в нім усяка знать:
Що ботінки довші - більше шани,
Можна багача по них пізнать.
Як, бувало, йде цабе велике –
Зразу видно, що воно «з
панських»:
Ледве не з півметра черевики,
Широко ступати треба в них!
Щоб ходить зручніше – неодмінно
Мали щось робити мудраки:
В носаках тримать набите сіно
Або ще загнути носаки.
У Парижі про панів великих
І сьогодні можна ще почуть:
«О, ці мають ціну в черевиках!»,
Тобто добре, в розкоші живуть.
Тож і ми простежить маєм змогу
І подтвердити для читачів:
Вислів жити на широку ногу
Породила мода багачів.
Є вона й сьогодні, рать не боса,
Правда, вгору носака не пне,
Але глянь: іде, задерши носа,
Або, ще, як кажуть, кирпу гне.
